Забули друзі, світ тоне в суєті,
Один я знову лишаюся в путі.
Та чую голос ніжний, сильний Твій,
Він кличе знов, дарує спокій мій.
Коли хвороба тисне, важко часом,
І світ навколо рушиться весь разом,
Ніхто не бачить, ніхто не згадає —
Твоя міцна рука мене тримає.
Твоє ж бо Слово мене лікує й гріє,
І віра в серці знову квітне й мріє.
Даруєш крила, щоб увись злітати
І дивну милість Божу прославляти.
Благословляю друзів, щоб до Тебе йшли,
В Тобі найперше спокій свій знайшли.
Ти — мій Король, життя і воскресіння,
В Тобі одному — Істина й спасіння!