Навчи мене дивитись на цей світ
Очима всепрощення і любові,
Щоб залишати добрий в серці слід,
А не гіркі образи у розмові.
Нехай слова проходять крізь серця,
Що часом відшліфовані та болем,
Щоб віра не втрачала промінця
І в небо нас вела життєвим полем.
Бо вчинки є гучнішіми за звук,
А руки щоб підняти й обняти.
Життя мистецтво — тепло твоїх рук,
Яке спроможний іншим ти віддати.
Що сходить в твоїй думці на зорі?
Яка в дорозі в тебе пісня грає?
Спрямовуєш куди мрії твої?
І що твій вибір щодня визначає?
Куди вливаєш ти ресурсів час?
За кого береш ти ревну молитву?
Нехай це світло не гасне у нас,
Щоб людяним бути кожну хвилину.
Навчи мене прощати так, як Ти
І серцем невимовне помічати.
Щоб жити, щоб співати, щоб цвісти,
І з радістю новий день зустрічати.