Немає щастя вищого у світі,
Ніж подих Твій відчути у тиші.
В Тобі, мій Боже, кожна мить прожита —
Це світло для втомленої душі.
Коли здіймаю погляд в Небо синє,
Зникає страх і сумніви земні,
Моя молитва птахом в вирій лине,
І Ти даруєш відповідь мені.
Сягає Небо серця незбагненне,
Твоя любов — як океан без дна.
Все, що було тягарем для мене,
Стирає Твоя милість неземна.
Я не хвалюсь ні силою, ні волею,
Бо все, що маю — дарував Творець.
Ти став моєю вічною долею,
Початком всіх початків і кінець.
Я думав, що іду крізь буревії,
Долаю сам тернистий, довгий шлях,
І що тримаюсь з останньої надії…
Та бачу крізь сльози на очах:
То не мій слід лишався на дорозі,
Не я ішов, долаючи свій страх…
В часи, коли я падав у знемозі,
Це Ти, мій Бог, несеш мене в руках!